Постанова ВП ВС від 12.05.2022 року у справі №

Друк

Пошук

893

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Велика Палата Верховного Суду

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

Провадження № 11-194сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах процесуального закону, свідчить про незгоду ВРП з ухвалою слідчого судді від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20 (провадження

№ 1-кс/991/7465/20) та з наданою суддею в цій ухвалі оцінкою процесуального статусу ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червеня 2019 року, а також на порушення пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновків про те, що суддя вчинив дисциплінарний проступок.

3. Скаржник указав, що ВРП в оскаржуваному рішенні як мотив виклала свій підхід до тлумачення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та виходячи з такого тлумачення зробила висновок про те, що суддя діяв неправильно, а тому в його діях є склад дисциплінарного проступку. Так, висновок дисциплінарного органу, з яким погодилася ВРП в оскаржуваному рішенні, про те, що «найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення про підозру, та найменування (номер) кримінального провадження, у якому подано клопотання про продовження строку досудового розслідування, є обов`язковими відомостями, що зазначаються у змісті підозри та клопотанні, які з огляду на положення статей 277 та 295-1 КПК України мали би бути ідентичними», є, на думку ОСОБА_1 , висновком, зробленим на власному розумінні та тлумаченні відповідачем положень КПК України, а не прямою (очевидною) вимогою цього Кодексу. По-перше, такі висновки фактично зводяться до оцінних суджень дисциплінарного органу про незаконність та необґрунтованість постановленого слідчим суддею рішення, істинність яких (оцінних суджень) може бути сумнівною й проблематичною, оскільки вони виводились і формулювались поза межами наданих ВРП функцій. По-друге, ці оцінні судження не підтверджуються чіткими, однозначно зрозумілими процесуальними нормами, які прописують певні процесуально унормовані дії щодо зміни повідомлення про підозру в разі об`єднання чи роз`єднання кримінальних проваджень, якщо зміст повідомлення про підозру не змінювався, а змінився лише номер у об`єднаному кримінальному провадженні. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що відсутність чітко встановленого законом порядку вчинення тих чи інших процесуальних дій або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19).

4. ОСОБА_1 зазначив, що КПК України допускає об`єднання та виділення матеріалів досудового розслідування (стаття 217 цього Кодексу) та не пов`язує із цим необхідності повідомлення про нову підозру або її зміну. Будь-які доводи про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 стосується не кримінального провадження № 52019000000000522, а іншого (№ 42014100020000046), у якому таке повідомлення про підозру складене, підписане та вручене, не ґрунтуються, на думку скаржника, на положеннях КПК України, оскільки внаслідок виділення та об`єднання матеріалів кримінального провадження повідомлення про підозру ОСОБА_2 є частиною кримінального провадження № 52019000000000522, а КПК України не передбачає необхідності зміни раніше повідомленої підозри або повідомлення про нову підозру в разі виділення / об`єднання матеріалів кримінального провадження відповідно до статті 217 цього Кодексу та присвоєння іншого номера кримінальному провадженню, ніж того, що зазначений у повідомленні про підозру особі. Отже, наведені в оскаржуваному рішенні висновки та мотиви ВРП про те, що суддя допустив грубу недбалість, є безпідставними, оскільки відповідач не зазначив конкретних статей процесуального закону, якими передбачено, що суддя в такому випадку повинен був діяти інакше. При цьому специфічне тлумачення ВРП в оскаржуваному рішенні положень КПК України не створює об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)права на справедливий суд, що призвело до істотних негативних наслідків. Стверджувати про грубу недбалість як ознаку суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку можна лише після встановлення ознаки об`єктивної сторони, тобто грубого порушення закону в поєднанні з його наслідками, що не було зроблено відповідачем.

5. На переконання скаржника, висновок ВРП про те, що виділення матеріалів кримінального провадження щодо підозрюваних та інтегрування їх в інше кримінальне провадження «нівелює норми процесуального закону, які визначають порядок вирішення питання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, а також потенційно надає можливість продовження досудового розслідування на невизначені строки після відповідної відмови слідчим суддею, а отже, надає можливість здійснювати досудове розслідування в необмежені строки», також не ґрунтується на положеннях процесуального закону. Так, відповідно до положень частини третьої статті 219 КПК України для початку перебігу строку досудового розслідування у разі повідомлення особі про підозру має значення день такого повідомлення, а тому виділення / об`єднання (інтегрування) матеріалів кримінального провадження щодо підозрюваного жодним чином не може змінити цього строку, оскільки в такому випадку не змінюється дата повідомлення про підозру. Таким чином, ВРП фактично переоцінила докази та вирішила питання про те, як саме слід було вчинити при розгляді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 з урахуванням її власного підходу до застосування норм КПК України та матеріалів, доданих до клопотання. Це свідчить про те, що при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності оцінці піддано не процедуру розгляду вказаного клопотання та дії судді, а суть прийнятого суддею рішення у справі, що суперечить повноваженням ВРП.

6. ОСОБА_1 також наголошував, що ВРП в оскаржуваному рішенні не зазначила, у чому полягають порушення прав та свобод заявника, натомість указала на відсутність порушення конкретного права, але порушення правомірного очікування учасників судового провадження стосовно того, що до них буде застосовано належну правову процедуру. Отже, ВРП не навела в оскаржуваному рішенні настання внаслідок дій судді істотних негативних наслідків (настання конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди) та причинно-наслідкового зв`язку між ними, що саме собою є достатнім для висновку про відсутність у діях судді складу дисциплінарного правопорушення.

7. Указані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Позиція ВРП

8. 09 липня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що її рішення від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, на засіданні ВРП були присутні представники скаржника. Також в оскаржуваному рішенні ВРП містяться посилання на підстави й мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

9. ВРП вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що вона вийшла за межі повноважень у зв`язку з наданням оцінки доказам у кримінальному провадженні та судовому рішенню, оскільки предметом дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1 була не правильність вирішення клопотання про продовження строку досудового розслідування, не законність ухваленого судового рішення, а саме дії і бездіяльність судді під час здійснення правосуддя та наявність порушень норм процесуального права внаслідок умислу чи грубої недбалості, а також перевірка наявності у зв`язку із цим у його поведінці складу дисциплінарного проступку. Зокрема, у справі № 991/7266/20 (провадження № 1-кс/991/7465/20) піддано оцінці процедуру розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування на відповідність вимогам справедливого суду та здійснено аналіз судового рішення на наявність належних мотивів та підстав його ухвалення відповідно до вимог закону в контексті наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді. Зазначене не виходить за межі визначеної законом компетенції дисциплінарного органу та не є порушенням принципу незалежності суддів, оскільки ґрунтується на нормах Конституції України та законів № 1402-VIII, № 1798-VIII.ВРП та її дисциплінарні палати відповідно до вимог закону не лише вправі, а й зобов`язані перевіряти дії суддів під час ухвалення судових рішень щодо наявності порушень, які можуть бути підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, і для цього повинні аналізувати і зміст судових рішень. При цьому результатом розгляду дисциплінарної справи є рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, а не про незаконність судового рішення та його зміну чи скасування. Рішення дисциплінарного органу не є втручанням у зміст судового рішення і не змінює обов`язковості його виконання.

10. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Рух скарги

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21.

12. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 14 липня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, 12 травня 2022 року в судове засідання Великої Палати Верховного Суду не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними у ній матеріалами, у зв`язку із чим на підставі пункту 2 частини першої статті 345 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Обставини, установлені матеріалами справи

14. Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Казанківського районного суду Миколаївської області строком на п`ять років.

15. Постановою Верховної Ради України від 05 листопада 2013 року № 675-VII «Про обрання суддів», зокрема, ОСОБА_1 обрано суддею цього суду безстроково.

16. Указом Президента України від 06 листопада 2014 року № 853/2014 «Про переведення суддів», зокрема,ОСОБА_1 переведено на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Миколаєва.

17. Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

18. 22-25 вересня та 02 грудня 2020 року до ВРП за вхідними номерами В-5194/0/7-20, М-5222/0/7-20, Г-5247/0/7-20, 4415/0/6-20, К-5262/0/7-20, М-5222/1/7-20 надійшли дисциплінарні скарги адвоката Вітюка В. В. в інтересах ОСОБА_2 , адвоката Мартиненка І. О. в інтересах ОСОБА_3 , адвоката Глотова Ю. О. в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на дії судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 під час розгляду справ № 991/7266/20, 991/7518/20.

19. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 22 вересня 2020 року та протоколів передачі справи раніше визначеному члену ВРП від 23-25 вересня 2020 року та 02 грудня 2020 року зазначені скарги передані члену Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_7 для проведення перевірки.

20. Скаржники просили притягнути суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із вчиненням ним під час розгляду справ № 991/7266/20, 991/7518/20 низки дисциплінарних проступків, передбачених частиною першою статті 106 Закону № 1402-VIII.

21. За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг адвоката Вітюка В. В. в інтересах ОСОБА_2 , адвоката Мартиненка І. О. в інтересах ОСОБА_3 , адвоката Глотова Ю. О. в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стосовно судді Вищого антикорупційного судуОСОБА_1 член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_7 склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цього судді.

22. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 09 грудня 2020 року № 3427/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в його діях під час розгляду справи № 991/7266/20 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в», «г», «д» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. При цьому дисциплінарний орган, установивши в процесі перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_6 обставини щодо дій судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № 991/7518/20 (провадження № 1-кс/991/7724/20), дійшов висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку та зазначив, що фактично скаржник не погоджується з оцінкою доводів та фактів, наданою в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 991/7518/20, та мотивами прийняття цього рішення.

23. Рішенням від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження. При цьому дисциплінарний орган дійшов висновку, що в діях судді Вищого антикорупційного судуОСОБА_1 під час розгляду справи № 991/7266/20 (провадження

№ 1-кс/991/7465/20) не підтвердилися ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в», «г», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

24. За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП щодо дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 991/7266/20 встановила такі обставини.

24.1. 31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Шмітька В. В., погоджене заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Холодницьким Н. І., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року (об`єднане із кримінальним провадженням № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року, яке виділено в окреме провадження з кримінального провадження № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року) до дванадцяти місяців, тобто до 17 липня 2021 року.

24.2. На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2020 року вказане клопотання (справа № 991/7266/20) передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1

24.3. З копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора Любовича А. О. від 17 липня 2020 року з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих зазначеним особам діянь виділено в окреме провадження, якому присвоєно № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року.

24.4. З матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року виділено матеріали досудового розслідування за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 344, частинами першою, другою статті 369-2, частиною першою статті 351-2, частиною першою статті 109, частиною другою статті 375, частиною другою статті 343, частиною першою статті 369, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в окреме провадження, якому присвоєно № 22020120000000020 від 17 липня 2020 року.

24.5. Матеріали досудових розслідувань у провадженнях від 17 липня 2020 року № 22020120000000019 та № 22020120000000020 об`єднано в одне провадження № 22020120000000019.

24.6. Постановою начальника управління САП Довганя А. І. від 12 серпня 2020 року матеріали досудових розслідувань № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року та № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 52019000000000522.

25. Щодо розгляду суддею ОСОБА_1. клопотання детектива НАБУ про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року Перша Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини.

25.1. Предметом судового розгляду у справі № 991/7266/20 було передане на вирішення слідчого судді клопотання детектива НАБУ про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року.

25.2. Разом з тим матеріали вказаного клопотання не містять даних, що у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року здійснено повідомлення про підозру будь-якій особі. Зокрема, у матеріалах клопотання містяться повідомлення про підозру особам від 17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 42014000100000046 від 25 лютого 2014 року.

25.3. Водночас в ухвалі від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20, постановленій за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року, слідчий суддя ОСОБА_1 зазначив, що «як вбачається з матеріалів клопотання, в даному кримінальному провадженні 17 липня 2020 року складено та підписано повідомлення про підозру ... судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України, ч. 1 ст. 109 КК України, ст. 351-2 КК України».

25.4. Крім того, у вказаній ухвалі зазначено, що «слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування вирішує питання, передбачені частинами 4 та 5 статті 295-1 КПК України, які не покладають на слідчого суддю обов`язку вирішувати питання про обґрунтованість підозри та належного вручення повідомлення про підозру, а за такого не приймаються до уваги висновки Вищої ради правосуддя щодо невручення повідомлення про підозру та необґрунтованості підозри, висловлені за результатами розгляду клопотань прокурора про відсторонення суддів Окружного адміністративного суду Києва від посади в даному кримінальному провадженні».

26. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року з огляду на його вищевказані твердження, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що слідчий суддя не виконав вимог статей 276-279 та 295-1 КПК України з урахуванням приписів статті 42 цього Кодексу, адже невідповідність клопотання вимогам статті 295-1 КПК України є підставою для його повернення.

27. Дисциплінарний орган ВРП зазначив, що:

- після виділення з кримінального провадження № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року матеріалів за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та об`єднання з кримінальним провадженням № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року вказані матеріали стали частиною кримінального провадження № 52019000000000522. Відтак передані для розгляду слідчому судді матеріали не давали підстав для висновку, що у кримінальному провадженні № 52019000000000522 повідомлено про підозру, зокрема, ОСОБА_2 , оскільки найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення про підозру, та найменування (номер) кримінального провадження, у якому подано клопотання про продовження строку досудового розслідування, є обов`язковими відомостями, що зазначаються у змісті підозри та клопотанні, які з огляду на положення статей 277 295-1 КПК України мали бути ідентичними;

- встановлення слідчим суддею того, що особам було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 42014100020000046, не давало підстав для висновку, що таке повідомлення здійснено у кримінальному провадженні № 52019000000000522, яке є частиною (сформоване із частини) провадження № 42014100020000046, оскільки об`єднання / виділення матеріалів досудового розслідування у цьому випадку нерозривно пов`язувалося з «обсягом підозри», який слід розуміти як увесь зміст письмового повідомлення про підозру, що відповідно до статті 277 КПК України має містити найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

- твердження слідчого судді ОСОБА_1, зазначені в ухвалі від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20, про те, що у кримінальному провадженні № 52019000000000522 складено та підписано 17 липня 2020 року повідомлення про підозру певним особам (які не відповідають матеріалам клопотання), а також що слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування не зобов`язаний вирішувати питання про належне вручення повідомлення про підозру, зроблено через невиконання вимог статей 276-279 та 295-1 КПК України, адже невідповідність клопотання вимогам статті 295-1 цього Кодексу є підставою для його повернення. У свою чергу зазначена обставина у випадку звернення з клопотанням про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру вимагає виконання слідчим суддею, зокрема, обов`язків, передбачених статтями 276-279 КПК України з урахуванням приписів статті 42 цього Кодексу;

- допустимість дій щодо виділення із кримінального провадження, у якому особі начебто повідомлено про підозру, частини матеріалів провадження та інтегрування їх в інше кримінальне провадження при кожному наступному закінченні строків досудового розслідування та при цьому застосування до особи в наступному провадженні без вручення та / чи зміни підозри процедури як до підозрюваного саме у цьому провадженні нівелює норми процесуального закону, які визначають порядок вирішення питання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, а також потенційно надає можливість продовження досудового розслідування на невизначені строки після відповідної відмови слідчим суддею, а відтак надає можливість здійснення досудового розслідування у необмежені строки;

- встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини щодо невиконання слідчим суддею ОСОБА_1 вимог статей 276-279 та 295-1 КПК України з урахуванням приписів статті 42 цього Кодексу під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року свідчать про допущення слідчим суддею порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права підозрюваного на справедливий суд, оскільки саме належним виконанням слідчим суддею вказаних вимог процесуального закону унеможливлюється необґрунтований процесуальний примус, а також забезпечується застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, зокрема надання особі можливості реалізувати права і обов`язки, які виникають у зв`язку з набуттям процесуального статусу підозрюваного.

28. За висновком дисциплінарного органу, вказане порушення суддя ОСОБА_1 допустив саме внаслідок грубої недбалості, про що свідчать, зокрема, наявні у постановленій ним як слідчим суддею ухвалі посилання на те, що у цьому кримінальному провадженні складено та підписано повідомлення про підозру певним особам, а також що слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування не зобов`язаний вирішувати питання про належне вручення повідомлення про підозру, оскільки ОСОБА_1 як суддя вищого спеціалізованого суду та як слідчий суддя, який виконує повноваження щодо здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, повинен був розуміти важливість виконання покладених на нього обов`язків та передбачати наслідки їх невиконання для відповідного кримінального провадження та прав осіб у кримінальному провадженні.

29. На думку Першої Дисциплінарної палати ВРП, у вказаних діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд.

30. 24 березня 2021 року до ВРП надійшла скарга судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21.

31. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 24 березня 2021 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_16 .

32. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді ОСОБА_1 , член ВРП ОСОБА_16 дійшла висновку про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

33. Розглянувши скаргу судді ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

34. ВРП погодилася з висновком Дисциплінарної палати про те, що вказане порушення допущено суддею ОСОБА_1 саме внаслідок грубої, а не звичайної недбалості, як указував скаржник. До того ж ВРП зазначила, що факт настання негативних наслідків від неправомірних дій судді не завжди слід розглядати як факт грубого порушення конкретного права чи свободи у матеріальному світі, оскільки таким є і охоронюваний законом інтерес. У цьому конкретному випадку таким інтересом є очікування учасників судового провадження про те, що до них під час розгляду справи судом буде застосовано належну правову процедуру. У зв`язку із цим дії судді, вчинені всупереч визначеній процесуальним законом процедурі та принципу верховенства права, не можуть розцінюватись як такі, що не спричиняють негативних наслідків.

35. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП визнала правильними висновки її Першої Дисциплінарної палати про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Відтак застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження відповідає, за висновком ВРП, принципу пропорційності, викладеному в частині другій статті 109 Закону № 1402-VIII, частині п`ятій статті 50 Закону № 1798-VIII.

36. Не погодившись із рішенням ВРП від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

37. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

38. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

39. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

40. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

41. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

42. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

43. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

44. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

45. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

46. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

47. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

48. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

49. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

50. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

51. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

52. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

53. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

54. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

55. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

56. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 20 квітня 2021 року були присутні 11 членів ВРП, з яких за результатами голосування 10 членів ВРП проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 1 - проти. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

57. Отже, рішення прийнято та підписано повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цього факту під сумнів не ставить.

58. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

59. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

60. Згідно із частиною дев`ятою статті 51 Закону № 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

61. З матеріалів справи вбачається, що листом секретаріату ВРП від 09 квітня 2021 року № 11647/0/9-21 на адресу Вищого антикорупційного суду направлено повідомлення для судді ОСОБА_1 про те, що розгляд його скарги відбудеться 20 квітня 2021 року о 10 годині.

62. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

63. 20 квітня 2021 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21 взяли участь представниці ОСОБА_1 - адвокати Ковалевська К. М. та Надточиєва А. П. При цьому представницям скаржника на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.

64. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 29 засідання ВРП від 20 квітня 2021 року.

65. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

66. У скарзі ОСОБА_1 зазначив, що в оскаржуваному рішенні ВРП не наведено посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність у діях судді дисциплінарного проступку.

67. Оцінюючи рішення ВРП від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

68. Так, матеріалами справи встановлено, що 31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Шмітька В. В., погоджене заступником Генерального прокурора - керівником САП Холодницьким Н. І., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року (об`єднане із кримінальним провадженням № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року, яке виділено в окреме провадження з кримінального провадження № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року) до дванадцяти місяців, тобто до 17 липня 2021 року.

69. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20 (провадження № 1-кс/991/7465/20) вказане клопотання задоволено частково: продовжено строк досудового розслідування у кримінальному проваджені № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до шести місяців, тобто до 17 січня 2021 року.

70. З копій матеріалів справи № 991/7266/20 за клопотанням детектива НАБУ про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року встановлено таке.

70.1. 25 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 42014100020000046 щодо службових осіб Окружного адміністративного суду міста Києва за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 340, статтею 351-2, частиною першою статті 366, частиною другою статті 27, частиною першою статті 366, частиною першою статті 365, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 365, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 375, частиною другою статті 375, частиною другою статті 376, частиною другою статті 376-1, частиною першою статті 255, частиною другою статті 344, частиною першою статті 109 та іншими статтями КК України, в тому числі щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 - за частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п`ятою статті 27, статтею 351-2 КК України.

70.2. 17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року заступником Генерального прокурора Любовичем А. О. складене та підписане письмове повідомлення про підозру заступнику голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 КК України (у редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III), частиною першою статті 109 КК України (у редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року № 1689-VII), частиною п`ятою статті 27 та статтею 351-2 цього Кодексу (а. с. 183-224, т. 7).

70.3. Постановою заступника Генерального прокурора Любовича А. О. від 17 липня 2020 року вирішено:

- виділити з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих зазначеним особам діянь. Виділеним матеріалам досудового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань присвоєно № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року;

- виділити з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування за фактами вчинення службовими особами Окружного адміністративного суду міста Києва кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 344, частинами першою, другою статті 369-2, частиною першою статті 351-2, частиною першою статті 109, частиною другою статті 375, частиною другою статті 343, частиною першою статті 369, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 190 КК України. Виділеним матеріалам досудового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань присвоєно № 22020120000000020 від 17 липня 2020 року;

- матеріали досудових розслідувань у провадженнях від 17 липня 2020 року № 22020120000000019 та № 22020120000000020 об`єднати в одне провадження № 22020120000000019.

70.4. НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року за фактом зловживання службовим становищем Головою Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 під час звільнення та призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за квотою Державної судової адміністрації України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

70.5. Постановою начальника управління САП Довганя А. І. від 12 серпня 2020 року матеріали досудових розслідувань № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року та № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 52019000000000522.

70.6. Матеріали клопотання не містять даних про те, що у кримінальному провадженні № 52019000000000522 здійснено повідомлення про підозру будь-якій особі. Зокрема, у матеріалах справи міститься повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 42014000100000046 від 25 лютого 2014 року (а. с. 183-224, т. 7).

70.7. Відповідно до протоколу вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 42014100020000046 від 17 липня 2020 року (а. с. 225-227, т. 7) у зв`язку з тим, що місце перебування ОСОБА_2 станом на 17 липня 2020 року не встановлено, та у зв`язку з неможливістю особистого вручення письмового повідомлення за дорученням заступника Генерального прокурора Любовича А. О. про здійснення процесуальних дій (а. с. 181, 182, т. 7) прокурором САП Макаром О. І. у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, вжито таких заходів:

- вручено повідомлення про підозру адміністрації за місцем роботи ОСОБА_2 в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корп. 1, а саме керівнику апарату Окружного адміністративного суду міста Києва Миронюку Д. М.;

- надіслано відповідне повідомлення ОСОБА_2 поштовим відправленням за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та накладною № 0304909475227;

- здійснено спроби додзвонитись до ОСОБА_2 з метою його виклику та встановлення місця знаходження на відомі номери його мобільних телефонів, а саме НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а. с. 226, 228, т. 7).

70.8. Як убачається з відповідного напису, зазначене повідомлення про підозру було отримане ОСОБА_2 особисто 18 серпня 2020 року об 11 год 30 хв (а. с. 219, т. 7).

70.9. Водночас в ухвалі від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20, постановленій за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року, слідчий суддя ОСОБА_1 зазначив, що «як вбачається з матеріалів клопотання, в даному кримінальному провадженні 17 липня 2020 року складено та підписано повідомлення про підозру ... судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України, ч. 1 ст. 109 КК України, ст. 351-2 КК України».

71. Крім того, у вказаній ухвалі зазначено, що «слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування вирішує питання, передбачені частинами 4 та 5 статті 295-1 КПК України, які не покладають на слідчого суддю обов`язку вирішувати питання про обґрунтованість підозри та належного вручення повідомлення про підозру, а за такого не приймаються до уваги висновки Вищої ради правосуддя щодо невручення повідомлення про підозру та необґрунтованості підозри, висловлені за результатами розгляду клопотань прокурора про відсторонення суддів Окружного адміністративного суду Києва від посади в даному кримінальному провадженні».

72. На думку скаржника, його дії з постановлення ухвали від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20 не створюють об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд, що призвело до істотних негативних наслідків), оскільки ВРП не зазначила конкретних статей процесуального закону, якими передбачено, що суддя в такому випадку повинен був діяти інакше. Стверджувати ж про грубу недбалість як ознаку суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку можна лише після встановлення ознаки об`єктивної сторони, тобто грубого порушення закону в поєднанні з його наслідками, що не було зроблено ВРП.

73. За висновком ВРП та її дисциплінарного органу, найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення про підозру, та найменування (номер) кримінального провадження, у якому подано клопотання про продовження строку досудового розслідування, є обов`язковими відомостями, що зазначаються у змісті підозри та клопотанні, які з огляду на положення статей 277 295-1 КПК України мали бути ідентичними.

74. Разом з тим порушення норм процесуального права як сукупності норм, які регламентують порядок реалізації норм матеріального права, може полягати у діях чи бездіяльності судді, що суперечить установленому законом процесу здійснення судочинства, його основним завданням та засадам.

75. Відповідно до частини першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

76. Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

77. Відповідно до статті 277 КПК України, якою визначено зміст письмового повідомлення про підозру, повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

78. Частиною другою статті 295-1 КПК України визначено вимоги до клопотання про продовження строку досудового розслідування залежно від того, коли подане таке клопотання, а саме в період до чи після повідомлення особі про підозру.

Так, у клопотанні про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру зазначаються: 1) найменування (номер) кримінального провадження; 2) всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження; 3) обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше; 4) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій; 5) інші відомості, що обґрунтовують необхідність продовження строку досудового розслідування.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру зазначаються: 1) прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного; 2) найменування (номер) кримінального провадження; 3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа; 4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра; 5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу; 6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; 7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій; 8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

79. За правилом, визначеним частиною другою статті 295-1 КПК України, слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цієї статті, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу.

80. Слідчий суддя ОСОБА_1, встановивши, що клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52109000000000522 відповідає визначеним частиною другою статті 295-1 КПК України вимогам щодо змісту такого клопотання, в ньому зазначені: суть повідомленої підозри (а. с. 2-18, т. 1); посилання на докази, якими обґрунтовується підозра (а. с. 18-20, т. 1); процесуальні дії, які треба вчинити (а. с. 22, т. 1); значення їх результатів (а. с. 22, 23, т. 1); строк, необхідний для проведення / завершення процесуальних дій (а. с. 24, т. 1); обставини, що перешкоджають здійснити ці процесуальні дії раніше (а. с. 23, т. 1), постановив за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ ухвалу від 17 вересня 2020 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року.

81. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою захисником Глотовим Ю. О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2020 року, постановлену за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ про продовження строку досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, на підставі частини четвертої статті 399 КПК України у зв`язку з тим, що судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

82. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 10 березня 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Глотова Ю. О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2021 року на підставі пункту 2 частини другої статті 428 КПК України у зв`язку з тим, що з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

83. Обґрунтовуючи наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ВРП та її дисциплінарний орган виходили з того, що допустимість дій щодо виділення із кримінального провадження, у якому особі начебто повідомлено про підозру, частини матеріалів провадження та інтегрування їх в інше кримінальне провадження при кожному наступному закінченні строків досудового розслідування та при цьому застосування до особи в наступному провадженні без вручення та/чи зміни підозри процедури як до підозрюваного саме в цьому провадженні нівелює норми процесуального закону, які визначають порядок вирішення питання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, а також потенційно надає можливість продовження досудового розслідування на невизначені строки після відповідної відмови слідчим суддею, а відтак надає можливість здійснення досудового розслідування в необмежені строки.

84. Відповідно до частини третьої статті 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

85. Згідно із частиною сьомою статті 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а в провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

86. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням змісту процесуального закону звертає увагу на те, що виділення матеріалів досудового розслідування не змінює первинної дати початку досудового розслідування. Відтак наведені вище мотиви ВРП щодо можливості здійснення досудового розслідування внаслідок дій судді ОСОБА_1 у необмежені строки є безпідставними.

87. Водночас КПК України, передбачаючи норми щодо об`єднання та виділення матеріалів досудового розслідування, не пов`язує із цим необхідності повідомлення про нову підозру та присвоєння іншого номера кримінальному провадженню, ніж того, що зазначений у повідомленні про підозру особі.

88. Передбачена процесуальним законом можливість зміни повідомлення про підозру (стаття 279 КПК України) конкретно не пов`язується законодавцем з об`єднанням та/чи виділенням матеріалів досудового розслідування.

89. Відштовхуючись від мети та завдання судового перегляду рішення ВРП у дисциплінарному провадженніпро притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження, Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з тим, що дії судді ОСОБА_1 з постановлення ухвали від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20 (провадження № 1-кс/991/7465/20) про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_2 , містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ, оскільки з аналізу фактичних обставин, які покладено в основу оскаржуваного рішення ВРП, не вбачається вчинення суддею дій, які б свідчили про ухвалення судового рішення усупереч чітким, однозначно зрозумілим процесуальним нормам. Натомість рішення ВРП містить оцінні судження про незаконність та необґрунтованість постановленої суддею ухвали, які ВРП виснувала та сформулювала поза межами наданих їй функцій.

90. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в межах цієї справи не ставила собі за мету оцінити законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді ОСОБА_1, оскільки це не є повноваженнями суду в межах розгляду скарги судді на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати за наслідками розгляду дисциплінарної справи.

91. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що оцінка дій судді на предмет допущення / недопущення ним грубого порушення закону здійснена виключно з метою встановлення наявності / відсутності вчинення суддею дисциплінарного проступку. Тому висновки в цій справі мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в межах судового розгляду справи у кримінальному провадженні.

92. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність чітко встановленого законом порядку вчинення слідчим суддею відповідних процесуальних дій або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду.

При цьому слід ураховувати, що у Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

93. Таким чином, рішення ВРП від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не може вважатися законним і вмотивованим, а тому підлягає скасуванню згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

94. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

Висновки щодо розподілу судових витрат

95. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

96. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

97. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги в розмірі 908 грн (а. с. 14, т. 1).

Керуючись статтями 266 345 351 355 356 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 задовольнити.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2021 року № 877/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2021 року № 646/1дп/15-21 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

І. В. Желєзний І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик